Ключовим елементом у боротьбі з “примхами клімату” стало масове засадження територій новими деревами. 40 країн ухвалили ідею відомого в усьому світі проекту “Боннський виклик”, що мотивує уряди різних країн відновити до 2030 року кількість вирубаних лісів та звернути особливу увагу на занепалі землі. В рамках даного проекту 80% взятих на себе зобов’язань передбачають висадження утилітарних дерев та монокультурних плантацій. Дональд Трамп підтримав компанію з висадження дерев, не зважаючи на свої скептичні погляди та ставлення до можливості людини впливати на процеси клімату. Цей законопроект був внесений на розгляд Конгресу.
Політики багатьох країн світу беруть на себе зобов’язання озеленити велику кількість територій для поліпшення стану навколишнього середовища. Перед парламентськими виборами такі методи стали особливо популярними, коли мова йде про “політичні перегони”: у Британії політичні партії дали обіцянки висадити рекордну кількість дерев на острові, якщо отримають перемогу на виборах. Однак такий “хід конем” не зміг привести до перемоги жодну з політичних партій.
Проте нещодавно приголомшливим фактом стала заява: за результатами одного з досліджень, такі дії можуть мати зворотний ефект. Зелені засадження практично не мають впливу на поглинання вуглецю з атмосфери (одне з досліджень показало цікаві результати: серед “свіжо висаджених” дерев відсоток поглинання СО2 виявився значно завищеним, ніж вважали раніше. Такі показники можуть відчутно зашкодити біологічному різноманіттю (в той час як попередні результати дослідження переконували, що посаджені дерева вбирають та утримують неймовірну кількість вуглецю з атмосфери).
“Ефективний, легкий та доступний” – такий статус набув даний спосіб за останні роки у боротьбі з глобальним потеплінням. За результатами досліджень, масове озеленення території завдає навколишньому середовищу набагато більше шкоди, аніж користі та являє собою сумнівний “щит”, який би протидіяв змінам у кліматі або вирішив би низку проблем з ним.
Чилійські ліси завжди відрізнялись різноманіттям та багатством флори й фауни, поглинаючи велику кількість кисню. Пригадаємо, що з 1974 р. по 2012 р. в Чилі діяли субсидії на засадження дерев. Фермери отримали 75% відшкодування витрат зі сторони держави зі створення нових лісів. Цей приклад вважався беззаперечним й ефективним механізмом відновлення лісів та показовим для усього світу. Механізм фінансової підтримки був ретельно вивчений: такі державні субсидії були головною частиною стратегії для збільшення площі лісових засаджень.
На наявні лісові масиви закон не розповсюджувався, проте обмеження в бюджеті та слабкий контроль з боку держави мав свої наслідки: дикі ліси почали масово зникати, а на їх місці землевласники “розгортали” плантації дерев, які приносили б їм прибуток.
Загальна площа лісів збільшилась завдяки субсидіям, а от частка природних лісових масивів зменшилася. Схема з субсидіями ніяким чином не змогла збільшити обсяги сховищ вуглецю та призвела до відчутного скорочення біорозмаїття.
Співавтор дослідження Ерік Ламбін зі Стенфордського університету наголосив, що поганий контроль системи або явні прогалини в ній провокують марну витрату грошей платників податків. Крім того, як результат, маємо зворотний ефект: погіршується природне різноманіття та збільшується викид вуглецю. Тобто руйнується вся блискуча стратегія.
Була спроба дізнатися, який об’єм вуглецю поглинають нові засадження лісу (раніше такі підрахунки здійснювалися на основі стандартних коефіцієнтів поглинання). Дослідники вирушили на північ Китаю, враховуючи, що показники в різних країнах можуть мати відмінності. В цій країні було багато нових дерев, які висаджувалися не тільки для боротьби з проблемами клімату: влада Китаю робила основний акцент на зменшення піску, який щедро приносив вітер з пустелі Гобі.
Проаналізувавши близько одинадцяти тисяч зразків ґрунту, який був засаджений лісом, виявилося, що нові дерева збільшують кількість органічного вуглецю там, де спочатку його рівень фіксовано низький. Але в тих місцях, де земля була насичена вуглецем – “добрі наміри” у вигляді лісонасаджень суттєво скорочували його вміст.
Саме такі висновки спонукали вчених підсумувати: попередні підрахунки кількості органічного вуглецю та його утримання у вигляді висаджених дерев, скоріш за все, завищені.
Кожна людина чудово розуміє: від нашого способу життя, харчування та спадковості залежить наше здоров’я. Неможливо випити одну таблетку, яка позбавить нас від усіх хвороб та проблем з організмом. Таку ж картину ми можемо спостерігати стосовно всієї землі: глобальні проблеми з кліматом неможливо вирішити тільки висадженням нових дерев. В таких складних питаннях потрібний баланс та контроль різних складових, дбайливе ставлення та високий рівень відповідальності.
Автор: Котеленець Тетяна